30 червня 2026 року минають 80-ті роковини з дня трагічної загибелі мужнього воїна Української Повстанської Армії, сотенного-поручника Михайла Петраша на псевдо “Явір”.
Напередодні, у неділю, 28 червня, у День Конституції України, в селі Павлівка відбувся пам’ятний захід, присвячений вшануванню героя, який віддав своє життя у боротьбі за свободу та незалежність України.
У поминальному заході взяли участь староста села Павлівка Іван Вацеба, староста села Тязів Василь Боднарчук, депутати Ямницької сільської ради Іван Когуч та Олег Вінтонів, духовенство, учасники Івано-Франківської обласної громадської організації “Чорний ліс” на чолі з головою Іваном Жириком, онук Михайла Петраша Орест Маланюк разом із дружиною, жителі Павлівки, Тязева та представники громадськості.
Поминальну панахиду за полеглим воїном звершили парох церкви Христа Спаса с. Павлівка о. Володимир Заліський та парох храму Архистратига Михаїла с. Тязів о. Дмитро Кубацький. Особливо символічним стало те, що захід відбувся саме у День Конституції України – у свято, яке нагадує про державність, свободу та право українського народу жити на своїй землі. Саме за ці цінності десятиліттями боролися українські патріоти різних поколінь, а сьогодні їх продовжують захищати сучасні воїни.
Попри те, що обставини загибелі Михайла Петраша й досі залишаються не до кінця з’ясованими, пам’ять про нього живе серед земляків. Вагомий внесок у збереження історії зробили авторки книги “Тязів. Пам’ять серця” Тетяна Зарецька та Ірина Садула, які вперше систематизували відомі матеріали та подали нарис про життєвий шлях і боротьбу сотенного УПА Михайла Петраша “Явора”. Під час заходу присутні спільно виконали Державний Гімн України та хвилиною мовчання вшанували пам’ять Михайла Петраша, а також усіх борців, які в різні періоди української історії поклали своє життя за волю та незалежність Батьківщини.
Про життєвий шлях, бойову діяльність, незламний характер і відданість ідеї вільної України присутнім розповіла громадська діячка Ірина Садула. У своєму виступі вона наголосила на важливості збереження історичної пам’яті та передачі правди про героїв визвольної боротьби майбутнім поколінням.
Такі пам’ятні заходи є не лише виявом шани до минулого, а й нагадуванням про незламність українського духу. Історія боротьби Михайла Петраша та його побратимів надихає сучасників залишатися вірними своїй державі, берегти свободу та єдність. Пам’ятаймо наших героїв, які виборювали незалежність України у минулому, і тих, хто сьогодні зі зброєю в руках захищає її від російського агресора. Нехай подвиг кожного з них назавжди залишається у серцях, а молитва за мир, Перемогу та Україну єднає усіх нас. Слава Україні! Героям слава!
Довідково:
Михайло Петраш народився 20 вересня 1922 року в селі Тязів у родині коваля, де зростало шестеро дітей. Один з братів Михайла був кулеметником в армії УПА і загинув 1945 р. на теренах Прикарпаття. Будучи юнаком, Михайло Петраш відзначився як активний громадський діяч, був учасником багатьох товариств, зокрема спортивного товариства «Сокіл». 1941 року він вступив до лав Організації Українських Націоналістів під псевдонімом «Явір». З початком радянсько-німецької війни у грудні 1941 року за наказом керівництва ОУН, вступає до Української допоміжної поліції, котра невдовзі й поповнила ряди Української Повстанської Армії. Петраш разом зі своїм оборонним відділом був закріплений за охороною моста на р. Бистриця. Після розстрілу українських патріотів під синагогою у Станіславові 17 листопада 1943 р., Михайло з побратимами відійшли до Чорного Лісу. На теренах Прикарпаття в той час формувалася Українська Народна Самооборона, і Михайла Петраша призначають командиром одного з її відділів. 1944-го він очолює сотню «Стріла», що входила до складу куреня «Хмара» Петра Мельника. Згодом, після переходу «Хмари» на терени Коломийщини, цей курінь перебрав Володимир Чав’як (псевдо «Чорнота»), і саме в цьому курені воював «Явір». Юнак мав добрий хист до вояцької справи. Його сотня відзначалася однією з найкращих і провела чимало боїв як на теренах Прикарпаття, так і на Закарпатті й Тернопільщині. 1945 р. Михайло Петраш одружився з розвідницею-зв’язковою з с. Павельче Варварою Маланюк (псевдо «Русалка»). На тому весіллі побувало чимало командирів з Чорного лісу, і навіть сам Василь Андрусяк «Різун» – один із легендарних командирів УПА. У червні 1945 р. відділи УПА у Чорному Лісі змушені були розділитися. Свій останній бій Михайло Петраш прийняв 30 червня 1946-го. Йому тоді було всього лише 24 роки, вдовою залишилася дружина і без батька – новонароджений син. Відомо, що «Явір» тримав свій відділ згуртованим до кінця і до останнього подиху виконував вояцький обов’язок.
ФОТОЗВІТ
