Цьогоріч минає дев’яносто років з того часу, як клуб “Сільський господар” у Ямниці проводив свято Обжинків для жителів і гостей краю. Своїми роздумами про організацію проведення цього масштабного дійства ділиться ямничанин, багаторічний керівник клубу “Сільський господар” Антон Васильович Іваночко.
Нехай дослідження та спогади п. Антона будуть ретроспекцією, що перенесе у минуле тих, хто був свідком цікавого обряду, та дозволить молодим поколінням пізнати давні традиції, що відійшли у минуле. Далі – пряма мова:
“Поціновувачі історії села Ямниця з великим захопленням прочитають опис і хід свята тих далеких днів 31.08.-01.09.1935 р., які зробив секретар Ділового комітету, секретар гуртка “Сільський господар” Дмитро Савчак. Ямничанин та історик Ігор Дейчаківський помістив ці спогади у своїй книзі “Ямниця” на сторінках 77-87, яка вийшла друком у Львові, у видавництві “Червона калина” в 1994 році, з нагоди 550-річчя села Ямниця.
Читаєш книгу “Ямниця” і мовби стаєш учасником того дійства, стоїш поряд з людьми, які зуміли організувати ямничан для проведення величного дійства – свята Обжинків. Водночас уявляємо себе учасниками Ділового комітету і роздумаємо над тим, як би ми вчинили під час підготовки до проведення свята. “…Напливають і гості фірами і пішки з чужих – навіть дуже далеких сторін. Стрічаємо поміж гістьми кількох гуцулів, є гості з повітів Коломийського, Надвірнянського, Богородчанського, Калуського, Товмацького і Рогатинського.” (“Ямниця”, І.Дейчаківський, – ст. 84)”
Охочих подивитися на свято Обжинків у Ямниці виявилося дуже багато. Побачити село, людей, нову церкву, читальню “Просвіти”, а головне – плоди праці людей. Про ці події говорили і писали в той час в цілій окрузі. Бути учасником такого дійства насправді було великою честю. Про це мені, як працівнику Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, розповідав у 70-х роках минулого століття працівник Сирафинецької школи та учасник свята Теодор Бабій .
У пошуках інформації про подію мені допоміг зять голови гуртка “Сільський господар” Василь Катамай, а також ямничанин Семен Дейчаківський. На певний у моє розпорядження потрапили протоколи засідань Ділового комітету, а пізніше – сам опис та хід свята Обжинок. Поціновувачі сільських традицій можуть прочитати опис дійства у протоколах. Хід підготовки подаю на основі мого ретельного дослідження усіх 17-ти протоколів.
Підготовка свята розпочалася 07 липня 1935 р. на засіданні ради старійшин. Голова гуртка “Сільський господар” Василь Катамай запросив секретаря гуртка Дмитра Савчака ознайомити присутніх з його баченням проведення заходу. На засіданні було вирішено зібрати актив, провести розширене обговорення, обрати Діловий комітет (далі – ДК) і розпочати підготовку свята. Уже 14 липня 1935 р. на розширеному засіданні було обрано ДК у наступному складі: Василь Катамай – голова гуртка “Сільський господар”, Дмитро Савчак – секретар гуртка, Гаврило Кушніренко – студент, Богдан Смицнюк – студент. Михайло Савчак, Богдан і Володимир Дейчаківські, Гриць Якимечко не брали участі у ДК. Після вибору членів ДК розпочалася активна підготовка свята Обжинків. Всього було проведено 17 засідань, 13 з них – у читальні “Просвіти”, 3 – у парафіяльній канцелярії церкви Святого Миколая, за участю пароха о. Юстина Гірняка. У протоколах вказано дату, годину, місце проведення, присутність, порядок питань для обговорення, конкретні доручення та термін виконання, зроблено розподіл обов’язків між членами ДК.
Першочерговими завданнями були звернення “Сільського господаря” до Станіславівської філії та Львівської центральної ради, до місцевого уряду щодо погодження питань з проведення масштабного дійства. Наступні етапи: друк оголошень та запрошень, плакатів, квитків, їх розповсюдження серед місцевого населення й жителів цілої округи, складні фінансові питання, організаційні моменти з підготовки до зустрічі гостей, підготовки просвітницьких академій, виставок, репетицій хору, підготовки самих приміщень. Усе це дуже ускладнювало роботу Ділового комітету. На одному із засідань о. Юстин Гірняк навіть висловив сумнів у можливості проведення свята в Ямниці і попросив ДК розширити свій склад для полегшення підготовки. До складу комітету додатково увійшли ямничани, які раніше відмовлялися від активної участі у підготовці свята.
У день проведення Обжинків за всіма етапами спостерігали та допомагали чоловіки, які були призначені ДК. У їх обов’язок входило також дотримання порядку під час підготовки та проведення дійства. Серед інших людей ці чоловіки вирізнялися жовто-блакитними пов’язками на лівій руці з написом “Впорядник”. У результаті свято вдалося. Усе пройшло піднесено, організовано, на високому патріотичному дусі, а всі гості отримали велике задоволення й багато корисної інформації, перебуваючи в ці дні у Ямниці.
У книзі “Ямничани” Ігоря Дейчаківського подано декілька світлин, які передають атмосферу та масштабність сільських Обжинків. Звичайно, нам би хотілося потрапити туди бодай на хвилину і хоча б збоку поспостерігати за яскравою ходою у вишиванках з колоссям пшениці, з сільськогосподарськими знаряддями праці.Тому я попросив учнів Ямницького ліцею проілюструвати дану подію з використанням штучного інтелекту і таким чином передати атмосферу свята, що відбулося 90 років тому. Нижче показано фото з книги Ігоря Дейчаківського та для порівняння витвір штучного інтелекту.
Я щиро вірю, що завдяки українським воїнам на нашу святу землю прийде довгоочікувана Перемога і принесе мир. І тоді ямничани велично й гордо на всю округу, а можливо й на міжнародному рівні, відновлять традицію та знову проведуть свято Обжинків.
Сподіваюся, вам було цікаво поринути в минуле і дізнатися більше про свято ямницьких Обжинків далекого 1935 року…
З повагою
Антон Васильович Іваночко ”
