У суботу, 09 березня 2024 р., в селі Тязів попрощалися з Героєм АНДРІЄМ БОДНАРЧУКОМ, який віддав життя у боротьбі за Україну. Сотні людей у скорботі живим коридором зустрічали тіло воїна, ставали навколішки й устелювали квітами шлях від його дому до місця останнього спочинку.
Віддати останню шану Захиснику Андрієві Бонарчуку із жовто-блакитними квітами та вінками у жалобних стрічках численно прийшли рідні, друзі, колеги, побратими, керівництво громади, зокрема сільський голова Роман Крутий, секретар сільської ради Юрій Проценко, заступник голови Микола Зелінський, староста Тязева Василь Боднарчук, депутати сільської ради, духовенство, однокласники та друзі загиблого, освітяни, учні, медики і сотні небайдужих мешканців.
Народився Андрій Васильович Боднарчук 19 червня 1984 р. в с. Ямниця. Навчався у Ямницькій школі, по завершенні якої пішов служити до лав ЗСУ. Далі працював на ПрАТ “Івано-Франківськцемент”. Після одруження у 2010 р. проживав з сім’єю у с.Тязів.
Ще під час неоголошеної війни в зоні АТО (ООС) у 2014 р., ризикуючи власним життям, Андрій Боднарчук пішов захищати землі рідної Батьківщини від загарбників. А коли вибухнула повномасштабна війна, Герой від першого дня російського вторгнення без вагань став на захист Батьківщини. Солдат Андрій Боднарчук був механіком ремонтного відділення у ремонтній роті автомобільної техніки однієї з військових частин. За сумлінне виконання військових обов’язків та захист Держави був нагороджений “Золотим хрестом”, а також відзнакою “Честь і слава”. 06 березня 2024 р. воїн загинув від отриманих поранень внаслідок влучання ракети збройних формувань рф у Донецькій області.
У мить прощання на цвинтарі звучав Державний Гімн України та постріли пам’яті. Ніхто не стримував сліз. Однокласниця Героя Леся Максименко, згадуючи у своїй промові полеглого Андрія Боднарчука, зазначила:
“Він загинув, захищаючи рідну землю і всіх нас, загинув за нашу з вами свободу. Андрій був надійним і справжнім другом ще зі шкільної парти, вихованим, відповідальним, дисциплінованим. Любов до рідної землі йому прищепили ще в громадській організації “Пласт”, учасником якої був. Нехай же наші спільні спогади про Андрія будуть джерелом сили у цей тяжкий час. Він назавжди залишиться у серцях, і ми будемо пам’ятати про його героїчний подвиг. Хай його душа віднайде вічний спокій у небесному війську. Слава Україні! Героя слава!”
У скорботі й вдячності низько схиляємо свої голови. Нестерпний біль пронизує душі від усвідомлення великої втрати. Нехай добрий, світлий спомин про Захисника Андрія Боднарчука стане сильнішим за смерть. Пам’ятаймо, якою ціною Україна сьогодні виборює Незалежність!
Їх на щиті везуть уже в останню путь,
Небесний легіон зустріне скоро,
Не смій казать “груз 200” на того,
Кого проводять шани коридором.
У них є імена. І на щиті
Вони востаннє вклоняться країні
Не груз вони, почуй! Не груз вони –
Герой! Герой у кожній домовині…
ФОТОЗВІТ:
ВІДЕО: